Був один із фарисеїв,
Зверхник серед іудеїв,
Що до Христа ставився чемно
І визнавав його таємно.
Звали ж його Никодим,
Він за словом Ісусовим
Прийшов вночі й з ним спілкувався,
Й що Ісус – Бог, переконався.
Никодим так розпочав:
«Равві Бог тебе послав.
Ніхто бо, хто не має Бога,
Мудрого не знає слова.
Скажи, ти є Спаситель світу,
Кого чекають люди з віку?
І що потрібно нам робити,
Щоб в твоє царство поступити?»
Ісус озвався і промовив,
Никодима словом вволив:
«Хто в друге не народиться,
Той не спасеться, згубиться.
Хто не вродився з висоти,
Тому в царство не ввійти.»
Здивувався Никодим,
Подумав, запитав затим:
«Як може чоловік старий,
В утробу матері ввійти?
Та й народитись знов малий,
В царстві до старості рости?»
Спаситель мовив за хвилину,
Замисленому Никодиму,
І речі йому пояснив,
Як сам Бог йому велів:
"Істинно, істинно знай ти,
Хто не вродився від води
І від Духа, назавжди
Тому в Царство не ввійти.
Хто родиться лише від тіла,
Тілом й залишається.
Душа христитись не хотіла,
З гріхами в світі мається.
Хто ж від Духа народився,
Вчасно в Бозі похристився,
Стає чистим від гріхів,
Не залежно від батьків.
А як і що в душі проходить,
Ніхто не знає, їх боронить
Сам Господь Бог усе життя,
До безмежного майбуття.»
Хто вірить в Бога, - не помре,
Не загине, відійде
В Небесне Царство вічно жити,
Свого Спасителя любити.
Господь Бог полюбив світ,
Знепослав Новий Завіт,
Сина свого в мир послав,
Щоб він, страждаючи спасав
Людей від вічного гріха.
Ніч пройшла тиха, глуха.
З світанком Никодим пішов,
В Христі Спасителя знайшов.
Помочь сайту
Поздравления
