Святий священномученик Харлампій

13 июля 2013 - leonid abram

Святий Харлампій з хрестом,

Був в Магнесії єпископом.

Слово Боже прославляв,

На шлях спасіння наставляв.

 

І прожити так зумів

До ста тринадцяти років.

Септимій Сєвєр імператор,

На християн пішов завзято.

 

В гоніння це на християн,

Постраждав й Харлампій сам

За Всесвяту Віру в Христа

І за відвертість до царя.

 

Харлампія судді хапали

І таке пропонували,

Щоб він приніс їхнім богам

Жертву, - ні – загине сам.

 

Харлампій від них відмовлявся,

В вірі з Хрестом залишався.

Тоді судді наказали,

Щоб кати кігті готували.

 

Стальні кігті лаштували

Жах- катування починали,

І кігтями тіло стругали,

Щоб вони віри позбавляли.

 

Стальні кігті в старе тіло

Встромили, щоб його боліло.

Тіло віру в Христа мало,

Стальні кігті розгинало.

 

Харлампієві кати

Перехристилися в Христі

І тут же своїм палачем

Були покарані мечем.

 

Далі один із судів,

По імені своїм Лукій,

Взяв причандалля, щоб карати,

І почав в тіло встромляти.

 

Раптом завмерли його кісті

І відпали аж по лікті.

Другий суддя Лукіан,

Плюнув в лице хуліган.

 

Божий гнів зійшов в ту ж мить,

Щоб за скоєне судить,

Його голова, як гад,

Повернулася назад.

 

І так залишалася,

Щоб люди жахалися.

Харлампій Господа молив

І, Господь обох зцілив.

 

Після цього Лукій сам

Уварював цим чудесам,-

Христова віра справжняя,

Й христився від Харлампія.

 

Лукіан, хоч не повірив,

Та зупинив все ж іновірців.

Святого муки зупинив

І покарання відмінив.

 

Все це про себе вирішив

І імператора звістив

Про те, що витерпів і знав,

Про все цареві розказав.

 

Імператор був тоді

Саме в Антіохії

Посидейській,  це узнав

І в Магнесію послав

 

Триста воїнів своїх,

Самих жорстоких й повелів,

Щоб йому загін привів

Харлампія і доповів.

 

Воїни в місто поспішили

І Харлампія схопили,

Християнського єпископа,

До якого нема приступу.

 

Довгу бороду вплели

В грубі міцні мотузки,

І так старого повели,

Й до Антіохії прийшли.

 

В Антіохії  тодішній,

Імператор в Христі грішний,

Наказав старця палити,

На повільнім вогні гріти.

 

На свій бік старця схиляв,

Запевняв і обіцяв,

Вченням богів своїх повчав,

Харлампій мучився, мовчав.

 

Старий Харлампій не влестився,

І на вмовляння не пустився.

З Хрестом мучився страждав,

Чудесами дивував.

 

Багато він чудес творив,

Що й імператор відчув вплив,

Божу силу у Христі

І залишив його в житті.

 

Християнський Бог могутній,

Бог силою віри всесвітній,

Імператор Сєвєр сам

Це від Харлампія впізнав.

 

Тоді серед оточених,

Крісп, один з приближених,

Почав царя підмовляти

І на Харлампія казати,

 

Що Харлампій волхв поганий,

Знущається над їх богами.

Народ до нового схиляє,

І їх ні за що має.

 

І Крісп таки свого добився,

І імператор погодився.

Він наказав схопити знову

Харлампія на їх розмову.

 

Імператор наказав,

Щоб Харлампій тут поклав,

Приніс жертву їхнім богам,

Ні – тоді загине сам.

 

Імператор пригрозив,

Харлампій все те відхилив.

І імператор наказав,

Щоб кат голову відтяв.

 

Воїни старця взяли

І до страти повели.

Харлампій став останній раз

Молитися за усіх нас.

 

Молитва завершена,

І душа в Бозі праведна,

Від тіла тихо відділилась

До Спасителя вселилась.

 

Тоді воїни пішли

І про все розповіли

Імператору про страту,

На чудеса Божі багату.

 

Імператор дивувався

Й заборонить не намагався

Дочці Галині старця взяти

І з почестями поховати.

 

Дочка Галина не поганка,

А в вірі тайна християнка,

Святе тіло поховала,

Як того віра вимагала.

 

В Четі-Мінеї свято мають,

Про все це нам розповідають

Священномученик, що мав

Вмерти, так Бога благав:

 

«Господи, якщо Тобі

До вподоби я в собі,

Молю тебе і так благаю

Твоє ім’я величаю!

 

Де мої мощі лежатимуть

І, їх поважатимуть,

Голоду, мору не знатимуть

І трупів не чутимуть.

 

Хай буде на тім місті мир,

Багатства радість, праця, пир,

Здоров,я  тілу й їх насіння

І душам праведним спасіння!»

 

Харлампія Бог в святі ввів

І голос з неба відповів:

«Буде по твоїй молитві,

Хто вірить в Бога, буде  жити.»

 

 

 

 

© Copyright: leonid abram, 2013

Регистрационный номер №0146773

от 13 июля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0146773 выдан для произведения:

Святий Харлампій з хрестом,

Був в Магнесії єпископом.

Слово Боже прославляв,

На шлях спасіння наставляв.

 

І прожити так зумів

До ста тринадцяти років.

Септимій Сєвєр імператор,

На християн пішов завзято.

 

В гоніння це на християн,

Постраждав й Харлампій сам

За Всесвяту Віру в Христа

І за відвертість до царя.

 

Харлампія судді хапали

І таке пропонували,

Щоб він приніс їхнім богам

Жертву, - ні – загине сам.

 

Харлампій від них відмовлявся,

В вірі з Хрестом залишався.

Тоді судді наказали,

Щоб кати кігті готували.

 

Стальні кігті лаштували

Жах- катування починали,

І кігтями тіло стругали,

Щоб вони віри позбавляли.

 

Стальні кігті в старе тіло

Встромили, щоб його боліло.

Тіло віру в Христа мало,

Стальні кігті розгинало.

 

Харлампієві кати

Перехристилися в Христі

І тут же своїм палачем

Були покарані мечем.

 

Далі один із судів,

По імені своїм Лукій,

Взяв причандалля, щоб карати,

І почав в тіло встромляти.

 

Раптом завмерли його кісті

І відпали аж по лікті.

Другий суддя Лукіан,

Плюнув в лице хуліган.

 

Божий гнів зійшов в ту ж мить,

Щоб за скоєне судить,

Його голова, як гад,

Повернулася назад.

 

І так залишалася,

Щоб люди жахалися.

Харлампій Господа молив

І, Господь обох зцілив.

 

Після цього Лукій сам

Уварював цим чудесам,-

Христова віра справжняя,

Й христився від Харлампія.

 

Лукіан, хоч не повірив,

Та зупинив все ж іновірців.

Святого муки зупинив

І покарання відмінив.

 

Все це про себе вирішив

І імператора звістив

Про те, що витерпів і знав,

Про все цареві розказав.

 

Імператор був тоді

Саме в Антіохії

Посидейській,  це узнав

І в Магнесію послав

 

Триста воїнів своїх,

Самих жорстоких й повелів,

Щоб йому загін привів

Харлампія і доповів.

 

Воїни в місто поспішили

І Харлампія схопили,

Християнського єпископа,

До якого нема приступу.

 

Довгу бороду вплели

В грубі міцні мотузки,

І так старого повели,

Й до Антіохії прийшли.

 

В Антіохії  тодішній,

Імператор в Христі грішний,

Наказав старця палити,

На повільнім вогні гріти.

 

На свій бік старця схиляв,

Запевняв і обіцяв,

Вченням богів своїх повчав,

Харлампій мучився, мовчав.

 

Старий Харлампій не влестився,

І на вмовляння не пустився.

З Хрестом мучився страждав,

Чудесами дивував.

 

Багато він чудес творив,

Що й імператор відчув вплив,

Божу силу у Христі

І залишив його в житті.

 

Християнський Бог могутній,

Бог силою віри всесвітній,

Імператор Сєвєр сам

Це від Харлампія впізнав.

 

Тоді серед оточених,

Крісп, один з приближених,

Почав царя підмовляти

І на Харлампія казати,

 

Що Харлампій волхв поганий,

Знущається над їх богами.

Народ до нового схиляє,

І їх ні за що має.

 

І Крісп таки свого добився,

І імператор погодився.

Він наказав схопити знову

Харлампія на їх розмову.

 

Імператор наказав,

Щоб Харлампій тут поклав,

Приніс жертву їхнім богам,

Ні – тоді загине сам.

 

Імператор пригрозив,

Харлампій все те відхилив.

І імператор наказав,

Щоб кат голову відтяв.

 

Воїни старця взяли

І до страти повели.

Харлампій став останній раз

Молитися за усіх нас.

 

Молитва завершена,

І душа в Бозі праведна,

Від тіла тихо відділилась

До Спасителя вселилась.

 

Тоді воїни пішли

І про все розповіли

Імператору про страту,

На чудеса Божі багату.

 

Імператор дивувався

Й заборонить не намагався

Дочці Галині старця взяти

І з почестями поховати.

 

Дочка Галина не поганка,

А в вірі тайна християнка,

Святе тіло поховала,

Як того віра вимагала.

 

В Четі-Мінеї свято мають,

Про все це нам розповідають

Священномученик, що мав

Вмерти, так Бога благав:

 

«Господи, якщо Тобі

До вподоби я в собі,

Молю тебе і так благаю

Твоє ім’я величаю!

 

Де мої мощі лежатимуть

І, їх поважатимуть,

Голоду, мору не знатимуть

І трупів не чутимуть.

 

Хай буде на тім місті мир,

Багатства радість, праця, пир,

Здоров,я  тілу й їх насіння

І душам праведним спасіння!»

 

Харлампія Бог в святі ввів

І голос з неба відповів:

«Буде по твоїй молитві,

Хто вірить в Бога, буде  жити.»

 

 

 

 

 
Рейтинг: +1 602 просмотра
Комментарии (2)
Галина Дашевская # 29 июля 2013 в 18:56 0
Леонид, прекрасно написано! Мне нравится украинский язык - певучий и мелодичный.
leonid abram # 29 июля 2013 в 19:02 0
Дякую Вам, пані Галино, за прекрасні слова Вашого коментара!