Розпучний дощ...(Маргарiта Метелецкая)
Розпучний дощ...
Бездоглядні тополі...
Сумирні голуби
На вимоклих карнизах...
Безгучно Осінь йде
По Божій волі
В безлистий сквер,
Де лиш ялини в ризах...
Безмовність...
Безгоміння і німотність...
Спустілі вулиці...
Знебарвлений мій спротив...
Захмелила ,
Обплутала дрімотність -
Не розірвать
Її пекучі дроти...
Перевод:
Безгрешный дождь
и сиротливый тополь,
смиренный голубь
мокнет на карнизе...
По воле Божьей
выстелила тропы
по скверам голым
Осень в тихих ризах...
Ни шороха, ни слова...
И безвольно
молчанье улиц...
Мой отпор бесцветен...
И в дне - хмельном соловом -
сердцу больно...
И сны сомкнулись
памятью о лете...