Шляхами травня біг розмай. Скидали пух тополі ранні
І падав він на всіх, мов сніг, - весну, лоскочучи у травні.
Розлукою між ними став... кружляв мережкою тонкою, -
Настирно грався він, літав, - хотів докупи звить собою.
Усе зробилось навпаки... вона збивала пух в мовчанні, -
За мить, злетіла із руки, обручка, дарена в коханні.
Обручка з дивної пори, із цвіту ніжності та ліри, -
Сповита мріями зі снів, з проміння щирої довіри...
Згубилась десь, а пух летів, - він не хотів їх розлучати...
В тополях вітер шелестів... кохання розривались шати...