Тайна вечеря
Світлиця, стіл, Пасха свята,
Ісус прийшов з дванадцятьма.
Коли ж за стіл всі посідали,
На слово Вчителя чекали.
Ісус Христос до них сказав:
«Як же сильно я бажав
Цю Пасху споживати,
Перш ніж маю страждати.
Бо ж кажу я вам: Її
Більш не буду їсти,- ні
Аж поки вона не звершиться
В Божім царстві не здійсниться.»
Ісус знав Божу природу
І знав час свого переходу
З цього світу до Отця,
Всіх полюбивши до кінця.
Ось тут, в цей святий четвер,
Все збувається тепер.
Отець дав йому у руки
Любов до людей і науки.
Ісус із-за столу піднявся,
Взяв рушника, підперезався
І учням своїм від науки
Помив ноги, витер руки.
А тоді їх і питає:
«Чи хто не будь із вас знає,
Що я вам тепер вчинив
І вам тут ноги помив?
Істинно говорю вам:
Слуга не більший пана свого,
А посланий не більше того,
Хто його послав.
Хто їсть зі мною хліб святий
І той, хто вчився істини,
Нині чинить все від себе,-
Пяту свою підніс на мене.
Як же вони смачно їли,
Про свято дружно говорили,
Ісус Христос послав нам щастя,
Святого таїнства причастя.
Ісус завжди мудро чинив,
З Богом хліб благословив,
А потім його розламав
І кожному учневі дав.
І каже до них: «Беріть, їжте!
Й про те, що скажу не жалійте!
Це моє тіло, що за вас
Віддається повсякчас!
Чиніть завжди це на мій спомин.»
Так само й чашу взяв, наповнив,
Воздав хвалу і їм подав
І в слід за чашею сказав:
«Пийте, бо це моя кров,
Що ллється за вас знов і знов,
З прадавніх пращурів, віків
На відпущення гріхів.
Кажу вам від серця свого,
Не питиму віднині з цього
Виноградного плоду,
Аж до другого приходу.»
Світлиця, стіл, Пасха свята,
Ісус прийшов з дванадцятьма.
Коли ж за стіл всі посідали,
На слово Вчителя чекали.
Ісус Христос до них сказав:
«Як же сильно я бажав
Цю Пасху споживати,
Перш ніж маю страждати.
Бо ж кажу я вам: Її
Більш не буду їсти,- ні
Аж поки вона не звершиться
В Божім царстві не здійсниться.»
Ісус знав Божу природу
І знав час свого переходу
З цього світу до Отця,
Всіх полюбивши до кінця.
Ось тут, в цей святий четвер,
Все збувається тепер.
Отець дав йому у руки
Любов до людей і науки.
Ісус із-за столу піднявся,
Взяв рушника, підперезався
І учням своїм від науки
Помив ноги, витер руки.
А тоді їх і питає:
«Чи хто не будь із вас знає,
Що я вам тепер вчинив
І вам тут ноги помив?
Істинно говорю вам:
Слуга не більший пана свого,
А посланий не більше того,
Хто його послав.
Хто їсть зі мною хліб святий
І той, хто вчився істини,
Нині чинить все від себе,-
Пяту свою підніс на мене.
Як же вони смачно їли,
Про свято дружно говорили,
Ісус Христос послав нам щастя,
Святого таїнства причастя.
Ісус завжди мудро чинив,
З Богом хліб благословив,
А потім його розламав
І кожному учневі дав.
І каже до них: «Беріть, їжте!
Й про те, що скажу не жалійте!
Це моє тіло, що за вас
Віддається повсякчас!
Чиніть завжди це на мій спомин.»
Так само й чашу взяв, наповнив,
Воздав хвалу і їм подав
І в слід за чашею сказав:
«Пийте, бо це моя кров,
Що ллється за вас знов і знов,
З прадавніх пращурів, віків
На відпущення гріхів.
Кажу вам від серця свого,
Не питиму віднині з цього
Виноградного плоду,
Аж до другого приходу.»
Нет комментариев. Ваш будет первым!