Спалах душі (Вспышка души)

Пізнавало Світ  життя  без вагань, рішуче,
Спалахнуло  почуття пристрастне, жагуче, -
Заструмилася душа та  й  з  її   потічка
Розлилось кохання враз,  як бурхлива річка.

Радісно струмок живий з серця біг неспинно,
З висоти небес Зоря радила  невпинно:
Зупини душі вогонь, не хвилюй даремно, -
Не стій в мрії на краю, не палай недремно!
 
Обережно,  - не впади  із  п"янкої вежі,  
Спалах серця  остуди,   не чини пожежі!..
Розуміючи  усе,   роздобріле   літо,
Надихало в серце жар та кипіло цвітом...