Синові
Як не стане мене колись, сину, -
Не забудь, не покинь рідний двір,
Посади коло хати калину,
Доглядай її серцем та вір.
Ніжним віттям калина озветься, -
Сни розбудить твої на Зорі
І, як мати, - тобі посміхнеться, -
Потеплішає в кожній порі...
А якщо, не дай Боже, тумани
Смутком серце огорнуть твоє,
Ти, калині відкрий болі, рани, -
Вона зцілення має своє.
Не соромся, калина не зрадить, -
Оповідуй їй щиро про все,
Як мені, - вона день твій розрадить,
Душі спокій твоїй принесе!
Моїх слів не цурайся ти, сину, -
Від любові не гіршає світ!
Посади коло хати калину, -
Буде гріти тебе її цвіт...
Як не стане мене колись, сину, -
Не забудь, не покинь рідний двір,
Посади коло хати калину,
Доглядай її серцем та вір.
Ніжним віттям калина озветься, -
Сни розбудить твої на Зорі
І, як мати, - тобі посміхнеться, -
Потеплішає в кожній порі...
А якщо, не дай Боже, тумани
Смутком серце огорнуть твоє,
Ти, калині відкрий болі, рани, -
Вона зцілення має своє.
Не соромся, калина не зрадить, -
Оповідуй їй щиро про все,
Як мені, - вона день твій розрадить,
Душі спокій твоїй принесе!
Моїх слів не цурайся ти, сину, -
Від любові не гіршає світ!
Посади коло хати калину, -
Буде гріти тебе її цвіт...
Нет комментариев. Ваш будет первым!