По сірому житті блукаю, як по ріллі підбитий птах, -
Старе гублю, - нове шукаю, розгублена в своїх думках...
Внизу народ, а зверху касти і гасла, звиті із брехні...
І праві й ліві шкодять настрій... у сутінках минають дні
І серце, стомлене давно, не в змозі осягти ніяк
Цей дух гарантів і вождів, що кроки змінюють, - на так...
О, Небо! - Правдою святою хвилини відчаю зігрій! -
Спали мій сум, втопи сльозою чи сірим маревом розвій!
Дай сили, дай душі терпіння! Життям набутий гріх, прости!
Спаси цей день від божевілля... Шлях до Надії освіти!