А ось Йоанова зоря.
Був за часів Ірода царя,
З черги Авії священик
Захарія іменник.
Та жінка його, життя грона,
З дочок священного Арона,
Єлисавета на ім’я,-
Та двоє, - це ще не сім’я.
Це від Божого замужжя,
Живе собі Боже подружжя.
Серед людей, гарні вродливі,
Перед Богом справедливі.
Але вони, старозавітні,
До старості були бездітні.
Бо Єлисавета в вірі гідна,
Для сім’ї була безплідна.
І обидвоє вони милі,
В своїх літах були похилі,
Аж поки новий час настав
І кожний іншим в собі став.
Ось в цьому часі, якось зранку,
Згідно черги і порядку,
Захарія зо свого вміння,
Здійснював богослужіння.
За звичаєм священичної
Служби, людям помічної,
Жереб кинули, щоб взнати,
Кому в святині слугувати.
Кому впадуть сьогодні
Милості Господні?
І жереб цей випав на нього,
Захарію дуже старого.
Йому дозволено ступити
В святилище і покадити,
А вся сила народу
Молилася з надвору.
Ввійшов в Божий Храм Захарія,
Правити службу хотів.
Раптом немов вітром віє,
Ангел святий прилетів.
Біля кадильниці справа,
Ангел у сяйві стояв,
А Захарія вкрай вражений,
Злякався і мало не впав.
Ангел промовив: «Не бійся!
Почута молитва твоя!
Скоро зачне твоя жінка,
-Йоаном назвеш те дитя.»
Не вірить тому Захарія,-
З жінкою ми вже старі.
І в ту ж хвилину німіє.
Ангел його застеріг:
За те, що мені не віриш,
Будеш ти зовсім німий!
Знову ти заговориш,
Як народиться син твій святий.»
Додому прийшов Захарія,
Жінці, як вмів передав,
Єлисавета радіє,-
Бог таку милість послав,
Збулися слова пророчі,
Що Малахія сказав:
«Бути спочатку Предтечі,
Як люд весь спасіння чекав.
Помочь сайту
Поздравления
