от лица Л.Украинки
Мої думки, на крилах невагомих слів,
летять в серця, у ваші душі й очі.
Вплітаю квітами в рядки віршів і спів
всю радість дня і смуток світлий ночі.
Намисто зір - мої думки і мрії.
Чи ж я зберу коли їх розсип? Боже ж мій!
Вони як подих, як сльоза на віі,
як пелюстки... як сніг... як лемент веремій.
Мої думки й слова… Смакую трунок.
Немов приречена. Солодка щастя мить -
коли дарують вірші поцілунок,
і небуття, на крила вій, як снiг летить.