По сходинкам...
7 июля 2016 -
Валентина Коц
Спитаєте, чому я так вважаю?
Тому що Богу часто заважаю
І це вже стало для життя – девіз.
Я смуток перетворюю в грозу,
Яку сама практично й спричиняю,
І блискавки і грім тоді пускаю,
Та вже в кінці за все себе «гризу».
А за вікном вирує світ, життя,
Поняттям цим нема до мене діла;
Можливо я НЕ ТАК усе хотіла,
Та тут назад не буде вороття.
Жалкую, що складається отак?..
Ні, я не хочу долю шкодувати,
Бо в Бозі можу більше всього мати,
А головне – Його спасіння знак.
Нехай збігають з року в рік літа,
Всі пори року змінюють живопис,
А я шукаю серцем вічний обрис,
Що Нареченим став – мого Христа.
По сходинкам підніме тільки Він,
Якщо дивитимуся більше в небо,
І з ним всі пов'яжу свої потреби
В яких на першім місці – Божий Син.
Здолаю все... інакше марнота
В полон захопить, та вже я не хочу
Так слухати її брехню пророчу...
Моє бажання – вчитись у Христа!..
[Скрыть]
Регистрационный номер 0347121 выдан для произведения:
По сходинкам не в гору йду, а вниз,
Спитаєте, чому я так вважаю?
Тому що Богу часто заважаю
І це вже стало для життя – девіз.
Я смуток перетворюю в грозу,
Яку сама практично й спричиняю,
І блискавки і грім тоді пускаю,
Та вже в кінці за все себе «гризу».
А за вікном вирує світ, життя,
Поняттям цим нема до мене діла;
Можливо я НЕ ТАК усе хотіла,
Та тут назад не буде вороття.
Жалкую, що складається отак?..
Ні, я не хочу долю шкодувати,
Бо в Бозі можу більше всього мати,
А головне – Його спасіння знак.
Нехай збігають з року в рік літа,
Всі пори року змінюють живопис,
А я шукаю серцем вічний обрис,
Що Нареченим став – мого Христа.
По сходинкам підніме тільки Він,
Якщо дивитимуся більше в небо,
І з ним всі пов'яжу свої потреби
В яких на першім місці – Божий Син.
Здолаю все... інакше марнота
В полон захопить, та вже я не хочу
Так слухати її брехню пророчу...
Моє бажання – вчитись у Христа!..
Спитаєте, чому я так вважаю?
Тому що Богу часто заважаю
І це вже стало для життя – девіз.
Я смуток перетворюю в грозу,
Яку сама практично й спричиняю,
І блискавки і грім тоді пускаю,
Та вже в кінці за все себе «гризу».
А за вікном вирує світ, життя,
Поняттям цим нема до мене діла;
Можливо я НЕ ТАК усе хотіла,
Та тут назад не буде вороття.
Жалкую, що складається отак?..
Ні, я не хочу долю шкодувати,
Бо в Бозі можу більше всього мати,
А головне – Його спасіння знак.
Нехай збігають з року в рік літа,
Всі пори року змінюють живопис,
А я шукаю серцем вічний обрис,
Що Нареченим став – мого Христа.
По сходинкам підніме тільки Він,
Якщо дивитимуся більше в небо,
І з ним всі пов'яжу свої потреби
В яких на першім місці – Божий Син.
Здолаю все... інакше марнота
В полон захопить, та вже я не хочу
Так слухати її брехню пророчу...
Моє бажання – вчитись у Христа!..
Рейтинг: 0
371 просмотр
Комментарии (0)
Нет комментариев. Ваш будет первым!