За гранью

 Когда-то взбалмошно-шальную,
теперь застывшую досужно,
укрыла под броню стальную,
напалмом выжженную душу.

Зола костра мерцает красным.
Вся жизнь - убогая часовня.
Освободившись от соблазнов,
побег последний я готовлю.

Но Ваши губы - преступленье!
Но Ваши руки - божья кара!
Во взгляд мольфарский погруженье
испепеляет адским жаром.

Иду за гранью иль - по краю?..
Я Ваш приход предвосхищаю!





За межею
Колись веселу і зухвалу,
Тепер розважливо-байдужу,
Під панцир спокою сховала
Напалмом випалену душу.

Згасає вогнище повільно —
Тече життя напівчернече.
Від зваби Світу майже вільна
Готую остаточну втечу.

Та Ваші губи — згуби злочин.
Та Ваші пальці — вирок вірі.
Занурення в містичні очі,
Немов падіння в чорні діри.

Йду за межею, чи по краю?..
Я серцем Вас передчуваю.

А.Гетманец.