перевод
Наплели ему, наврали, обо мне три пуда!
Намололи, черти что! Я молчать не буду!
Подходила к нему с правдой и с боков и с тыла -
Он и верил, и не верил, и чесал затылок…
Горячился, сыпал соль он, в споре, словно сеял!
Отметала ложь от правды, как зерно от плевел.
Думай, сладкий! Думай, милый, хоть с утра до ночи –
Люди тем живут, коль скучно, что других морочат!
Не ревнуй, не раздувай ты шум-пожар напрасно!
Одного тебя люблю я, искренне и страстно!
Он и верил, и не верил, и чесал затылок…
Его в ушко целовала, щебетала мило!
http://parnasse.ru/users/Ganka
Любовь Сухомлин (Ганка Гличка)
Наплели йому про мене зо три пуди вовни,
Намололи казна чого три мішки неповні, –
Я, з усіх сторін вкладала, правду в його вуха, -
Він і вірив і не вірив потилицю чухав...
Палко сипав сіль і цукор він у суперечки, -
Я лушпиння відбирала із брудної гречки, -
Думай, мій солодкий, думай, - мовила, між іншим, -
Люди, тим живуть, що тіні, вішають на інших...
Не здіймай образи ревно, - відпусти неспокій,
Одного тебе кохаю, в щирості глибокій! -
Він і вірив і не вірив, - потилицю чухав,
А я ніжно цілувала гострі його вуха.
[Скрыть]
Регистрационный номер 0124294 выдан для произведения:
перевод
Наплели ему, наврали, обо мне три пуда!
Намололи, черти что! Я молчать не буду!
Подходила к нему с правдой и с боков и с тыла -
Он и верил, и не верил, и чесал затылок…
Горячился, сыпал соль, в споре, словно сеял!
Отметала ложь от правды, как зерно от плевел.
Думай, сладкий! Думай, милый, хоть с утра до ночи –
Люди тем живут, коль скучно, что других морочат!
Не ревнуй, не раздувай ты пожар напрасно!
Одного тебя люблю я, искренне и страстно!
Он и верил, и не верил, и чесал затылок…
Его в ушко целовала, щебетала мило!
http://parnasse.ru/users/Ganka
Любовь Сухомлин (Ганка Гличка)
Наплели йому про мене зо три пуди вовни,
Намололи казна чого три мішки неповні, –
Я, з усіх сторін вкладала, правду в його вуха, -
Він і вірив і не вірив потилицю чухав...
Палко сипав сіль і цукор він у суперечки, -
Я лушпиння відбирала із брудної гречки, -
Думай, мій солодкий, думай, - мовила, між іншим, -
Люди, тим живуть, що тіні, вішають на інших...
Не здіймай образи ревно, - відпусти неспокій,
Одного тебе кохаю, в щирості глибокій! -
Він і вірив і не вірив, - потилицю чухав,
А я ніжно цілувала гострі його вуха.
Помочь сайту
Поздравления
