По старому вітер віє... по-новому світ "дуріє" ...
Ми свою торуєм стежку, - сили тратимо на вежку:
(Вже чимало літ підряд піт вкриває спину й зад), -
З української натури ліпим твір архітектури!
На свій задумок хороший віддаємо купу грошей!
Мрію, у яку впряглись, тягнемо, як два воли, -
Щоб було, як у людей: і спортзал свій, і басейн,
І мансарда, і балкон, і гараж, як павільон...
А сусіди наші милі, - чарами трави сп"янілі,
У куренику сидять, що Бог дав, те п"ють, їдять, -
Гріють тим, що є , себе, - хвалять Небо голубе...
У безмежних втіх щодня їх природа осіня!