[Скрыть]
Регистрационный номер 0133246 выдан для произведения:
я Лазаря
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
- Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
Якщо так лишимо його,
я Лазаря
Був один недужий Лазар,
З села Витанії,
Брат любимих двох сестер,
Марти і Марії.
Ось його сестри послали
До нього і так сповіщали:
Господи, у добрий час
Просимо прийди до нас.
Бо той, що любиш ти, слабує,
Не живе, світом нудьгує.
Почувши це, Ісус промовив:
- Бог наш нам знак приготовив.
Недуга ця, ні, не на смерть,
А на славу Божу,
Щоб Лазар хворий вмер й воскрес,
Щоб Син прославився у ньому.
Ходімо всі тепер до нього,
До приятеля не живого,
Щоб ви всі бачити могли
Й нове зерно віри знайшли.
Тома, на прізвисько Близнюк,
Невірства образ, тут як тут:
- Ходімо й ми ближче до смерті,
Щоб разом з ним і нам умерти.
Прибувши, застає Ісус
Його чотириденним.
З Єрусалиму друзі тут,-
Всі плачуть за померлим.
Марта почувши, що Ісус
Прийшов і з ним ще кілька душ,
Притьмом до нього метнулась,
Заговоривши, так звернулась:
- Господи, якби ти був,
Мій брат не помер би.
Та, знаю, що б ти забагнув,
Бог дасть тобі до потреби.
Ісус у відповідь: - Твій брат
Воскресне! Знаю, каже йому Марта,
Те воскресіння ще чекать,
Бо ж воно не прийде завтра.
Ісус до неї: - Ось є я –
Воскресіння і життя!
Той, хто в мане вірує,
Навіть вмерши, житиме.
Чи ж віриш ти тому?
- Так, Господи, - каже йому.
Вірую, ти Божий Син.
Який гряде в світі один!
Те сказавши, пішла Марта,
І покликала сестру.
Тай пошепки до неї каже:
- Маріє, кинь свою журбу.
До нас добро йде ближче й ближче,
Учитель прийшов, тебе кличе.
Та ж схопилась, втерла сльози,
Прибігла та й впала у ноги.
- Боже, щоб ти поспішив,
То мій брат не вмер би, - жив.
Всі плакали. Сказав Ісус:
- Нехай мене туди ведуть,
Де поклали ви його,
Лазаря любимого.
Тай з людьми прийшов до гробу,
Що камінь був на ньому.
Ісус звелів: - Відкотіть камінь!
Марта каже: - Вже відгонить.
Четвертий бо вже день настав.
Ісус: - Хіба я не казав,
Що коли віруєш, побачиш
Славу Божу, все завдячиш.
Народ Ісусів наказ вволив,
А Він звів очі в гору й мовив:
- Отче, тебе закликаю,
До справи, що вчинити маю!
І на весь голос, як з труби:
«Лазарю, вийди сюди!!!»
І мертвий вийшов з свого гробу,
Мав бо страшну дуже подобу.
Замотаний весь в полотні,
Ще й хусткою на голові.
Тоді Ісус сказав: «Мовчіть,
Розв яжіть його й пустіть,
Нехай ходить. Люди ж тії,
Що були в Марти і Марії,
Увірували в нього,
Спасителя свого.
Однак деякі пішли
Старшим все оповіли.
І зібралися тоді,
Простих людей учителі,
Первосвященики пихаті
Та фарисеї, злом багаті.
І радилися вони там:
«Що з дивом цим робити нам?
Той чоловік все нове вводить,
Силу чудес між людей робить.
Якщо так лишимо його,
Між нами незвичайного.
То всі увірують у нього
І зроблять з нього царя свого.
Ісус же з обережності
І від своєї вченності,
Своє на свій розум поклав
І серед них не проживав.
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
А звідти подався в безпеку,
В околицю неподалеку
Пустині, в місто Єфраїм
І готував там тайну їм.
Помочь сайту
Поздравления
