Ось, нарешті, повна дива,
Зринула весна з вітрів, -
Чарівна, метка, мрійлива, -
У віночку почуттів!
Наче птаха легкокрила,
Цвіт розсіяла, - без ліні,
Із землі, дощами змила,
Сліди смутку, його тіні...
Чарівливо дні, світанки
Обласкала сонцем світлим, -
Завела гучні веснянки
Із зозулями та квітнем.
Весни погляди, зірчасті,
На світ сходять достеменно, -
Від її краси у щасті
Пломеніє день натхненно!