Я зроблю собі намисто із червоної калини, Та вплету у коси листя - вересневе - золоте; Ти в мені побачиш осінь, чарівну, мов на картині, Мов прекрасну добру гостю, що в життя твоє війде.
Тихим поступом тендітним я з дощем прийду срібряним І омию диво-квіти, з пьянким кольором вина. Ти збагнеш, яке все гарне, коли є в душі кохання; Не буває осінь марна, як і літо, як весна.
В ній своя природня цінність і своя велика сила, Ти її жіночу ніжність зрозумієш і без слів. Покохай її світанки, не гони від себе зливи, - Ці маленькі забаганки, - то її душевний спів.
Подивись, як серед хмарок в небі райдуга заграє! Цей малюнок бездоганний - слід осінніх добрих чар! І душа повеселіє, бо відчує, що літає, Серед вітру диво-співу, що вона приносить в дар.
Я зроблю собі намисто із червоної калини, Та вплету у коси листя - вересневе - золоте; Ти в мені побачиш осінь, чарівну, мов на картині, Мов прекрасну добру гостю, що в життя твоє війде.
Помочь сайту
Поздравления
