Коли ж здійснилось жаху дійство,
У світі все струсилось грізно,
Заблискотіло, затріщало,
Гримнуло і темно стало.
А потому Христос знавши,
Що писання здійснилось.
«Спраглий я», оцту скуштувавши,
Ісус вимовив- «Звершилось!»
Душі страждання, кров свою
Пожертвував із тіла свого.
«Отче в руки віддаю
Тобі духа мого.»
У храмі, у свята – святині
Роздерлася посередині
Завіса храмова, як тля
І стряслась земля.
Порозсипалося каміння,
Повідкривалися гроби,
Тіла воскресли і видіння
Живі по вулиці пішли.
Люди збіглися, дивились,
Що тут сталося повсюди.
В страху додому повертались,
Бючи себе в груди.
Щоб на хрестах швидше вмирали,
Їм ноги поперебивали.
Ісус був мертвий, тілом кволий,
Його в бік списом прокололи.
Цих святих ран час не залічить
І той, який це бачив, свідчить.
І свідчення його правдиве
Про це людське дійство жахливе.
А як скінчився суд юдейський,
Прийшов Йосиф Ариматейський.
Поважний радник із начальства,
Що й сам чекав Божого Царства.
Тут надійшов і Никодим,
Що був учнем Ісусовим
І що вночі з ним спілкувався
Й, що Ісус – Бог переконався.
Приніс з собою мішанину
З смирни, та алое, різну.
Мірок зо сто було її
Розтрусили на полотні.
І взяли змучене тіло,
Обвязали його вміло,
Запашним тим полотном,
Як відомо їм обом.
А був на тому місці сад,
В саду ж дерава ростуть в ряд.
Була ж в тому саду гробниця,
Ще зовсім нова, як годиться.
Ось там з огляду смеркання,
Юдейського споготування.
І що гробниця та була
Поблизу виготовлена
Покладено Ісуса в ній,
В тій гробниці камяній.
Великий камінь прикотили
І вхід в гробницю привалили.
Ісус Христос Божого роду,
Здолав людських гріхів природу.
Слава Богу, Церкві, Трійці,
В новому тисячолітті!!!
[Скрыть]
Регистрационный номер 0209613 выдан для произведения:
Коли ж здійснилось жаху дійство,
У світі все струсилось грізно,
Заблискотіло, затріщало,
Гримнуло і темно стало.
А потому Христос знавши,
Що писання здійснилось.
«Спраглий я», оцту скуштувавши,
Ісус вимовив- «Звершилось!»
Душі страждання, кров свою
Пожертвував із тіла свого.
«Отче в руки віддаю
Тобі духа мого.»
У храмі, у свята – святині
Роздерлася посередині
Завіса храмова, як тля
І стряслась земля.
Порозсипалося каміння,
Повідкривалися гроби,
Тіла воскресли і видіння
Живі по вулиці пішли.
Люди збіглися, дивились,
Що тут сталося повсюди.
В страху додому повертались,
Бючи себе в груди.
Щоб на хрестах швидше вмирали,
Їм ноги поперебивали.
Ісус був мертвий, тілом кволий,
Його в бік списом прокололи.
Цих святих ран час не залічить
І той, який це бачив, свідчить.
І свідчення його правдиве
Про це людське дійство жахливе.
А як скінчився суд юдейський,
Прийшов Йосиф Ариматейський.
Поважний радник із начальства,
Що й сам чекав Божого Царства.
Тут надійшов і Никодим,
Що був учнем Ісусовим
І що вночі з ним спілкувався
Й, що Ісус – Бог переконався.
Приніс з собою мішанину
З смирни, та алое, різну.
Мірок зо сто було її
Розтрусили на полотні.
І взяли змучене тіло,
Обвязали його вміло,
Запашним тим полотном,
Як відомо їм обом.
А був на тому місці сад,
В саду ж дерава ростуть в ряд.
Була ж в тому саду гробниця,
Ще зовсім нова, як годиться.
Ось там з огляду смеркання,
Юдейського споготування.
І що гробниця та була
Поблизу виготовлена
Покладено Ісуса в ній,
В тій гробниці камяній.
Великий камінь прикотили
І вхід в гробницю привалили.
Ісус Христос Божого роду,
Здолав людських гріхів природу.
Слава Богу, Церкві, Трійці,
В новому тисячолітті!!!