Розіпнули мою душу на хресті печальних дум.
Поселився в моїй хаті сірий сум.
І не хоче покидати, і шепоче про сумне.
Це, мабуть, печальник полонив мене.
Не цвітуть в саду черешні - спрагле літо - не весна.
І веселки через небо все нема.
Загостилась в серці осінь і дощила кожну мить...
Скімлить пам"ять і болить-болить-болить.
Ти постукай у віконце на зорі і розбуди,
оберемок кинь на ліжко лободи.
Та наперехрест веселки серед неба простягни -
обіруч по ним злетим з тобою ми.