В один прекрасний літній ранок,
Як ще готовився сніданок,
Ісус біля вікна стояв
І на схід сонця промовляв:
"Господи, слава тобі!
За все, що ти даєш мені,
Але я хочу мудрість мати,
Щоб твоє Ім’я прославляти.
Хочу відчути глибину
І небесну, і земну,
Хочу дізнатись, скільки змога,
Про тебе, істинного Бога.
Ти мене скрізь проводжаєш
І добром благословляєш,
Я ж хочу вершин досягнути
І твою мудрість збагнути!
Щоб я міг людей спасати
І навіть саму смерть здолати,
щоб я міг світ озолотити
Щоб люди могли добре жити.
Ось я в натхненні щастя мого,
Не знаю як, чому до чого
Все, що попрошу в Тебе,-маю,
Про що подумаю, згадаю,
Те й в мене з’являється,
У радість вплітається.
Всі руки мої поважають
І золотими називають.
Ось я і моя рідна мати,
Одіті у дорогі шати,
Й вбрання мені це до лиця,
Лицем же я, весь в Отця.
Якщо це ти мене ведеш
І все, що є в мене, даєш,
Дай мені твою премудрість,
До негараздів незворушність."!
Бог відповів:"Скажу зарання,-
Важкі будуть випробування.
І ти, що Боже Ім’я носиш,
Чи ж видержиш те, про що просиш!?"
"Видержу" - відповів в мить,
Тільки дай те зрозуміть,
Про що ніхто в світі не знає
Й того, хто світом управляє.
"Видержиш, берись до справи,
А ні,- ти й так зазнаєш слави".
"-Видержу з тобою все,
Що визначення принесе."
"-Ну, що ж даю тобі ім’я,
Ти є:- путь, істина, життя,
Або ж іще для розуміння:
Дорога, смерть і воскресіння."
Прохання Бог задовольнив
І Його благословив
І мати, що його родила,
Сина в Путь благословила!
Помочь сайту
Поздравления
