Зізнайся, зозуле...(в переводе)

На тихий світанок, що сходив у лузі,

Cвій спів  виливала  зозуля   у  тузі...

Закохана пара, - у мрії малюнків,

Спитала зозулю, поміж поцілунків:

Признайся,  зозуле, -  одкрийся  сивенька,

Чому ти  літаєш віками одненька, -

З яких незабудок п»єш вранішні роси, -

Чиїм  же  листочком втираєш ти сльози?

Про тебе у світі  ведуть  суперечки:

Не знаєш сім"ї  ти, не маєш  гніздечка...

Зітхнула зозуля, - крильми стрепенувши,

Продовжила пісню, долину всміхнувши.

Світ досі мудрує, думки розгортає, -

Про що ж тая пісня?.. Можливо віщає,

Що світлом та тінню життя всіх лоскоче, -

Можливо, що Світ долю  кращую хоче?..

Ніхто не дізнає,  ніхто   не  змудрує

Про що ж то зозуля  щовесноньки  кує...