Того ж таки, самого дня,
Як відбулась подія ця,
Учні Клеопа і Лука
Йшли до села Емауса.
Аж тут, на шляху в Емаус,
Наблизившись сам Ісус,
Ішов далі разом з ними,
З двома учнями своїми.
І їм на серці стало мило,
Але щось очі заступило,
Аби святого не сприймали
І щоб Ісуса не впізнали.
Кожний з них мов сповідався,
Ісус все чув і їх спитався:
«Що за розмову ви ведете,
Стільки, скільки тут ідете?»
Ті ж зупинились, повні смутку,
Клеопа, той аж скинув руку:-
«Ти ж бо один, що мешкаєш
В Єрусалимі, а не знаєш,
Що цими днями сталося.
Клеопа, все розпалювався…
Ісус спитав їх: « Що таке?»
Вони ж розповіли все те,
Що сталося в Єрусалимі
Цими днями й вранці нині.
І коли про це казали,
В слова біль душі вкладали.
Коли ж вони підійшли
До села, куди втрьох йшли,
Ісус удав, що іде далі,
Бо ніби мав справи нагальні.
А вони наполягали
І переконливо казали:
«Зостанься ж, вечір, натомився,
І день уже похилився.»
Ісус повірив їм обом,
Увійшов, сів за столом,
Взяв хліб, за звичай розламав,
Благословив і учням дав.
Тоді відкрилися їм очі,
Бо ж не впізнали його досі,
І лиш повітря там хапали,
Де був Ісус, як розмовляли.
Він зник від них. Вони ж казали:
«Чи ж серця в нас не палали,
Коли він нас навчав в дорозі
І виявляв Писання Божі?»
Не тративши, часу намарно,
Вони рушили негайно
В Єрусалим, звідки прийшли
І учням все розповіли.
Помочь сайту
Поздравления
дякую
