Вклоняюся я дню святому,
Євангелистам всім, по всьому.
Ісус мудрість, - ношу повну,
Поніс до Тиру і Сидону.
Коли це ханаанянка
Вийшла з цих околиць
І просить, вся в сльозах поганка,
Благає і молить:
"О, змилуйся наді мною,
Господи, Сину Давида,
Біс мучить силою страшною
Мою дочку, як якась гнида".
Ісус Христос мовчки ступає,
Немов увааги не звертає,
На цей лемент ханаанянки,
Немов не мав про неї й гадки.
Він іде, вона біжить
Він весь в собі, вона кричить.
Тут його учні приступили
Й учителя дуже просили:
"Відпусти її з кінцями,
Бо вона кричить за нами".
Була ж грекинею та жінка
І родом ще й сирофінійка.
А Він у відповідь до неї:
"Я посланий лиш для юдеїв,
Загиблих овець Ізраїля,
Щоб вони могли каятися".
Жінка в ноги йому впала:
"Господи, допоможи!"
І в щирості й вірі благала:
"Свою милість покажи!"
Ісус до неї й всіх людей:
"Дай наїстися малятам,
Не личить брати у дітей
І кидати щенятам!"
А вона в вірі своє:
"Так, мій Господи! Але
Їдять й щенята кришки впору,
Що падають в панів зі столу".
Ісус їй відповів: "О, жінко,
Велика твоя віра!
Хай буде, як бажаєш,-донька
Видужала, як ти й хотіла".
Повернулася вона,
Та й до свого дому,
В ліжку донечку знайшла,
Біс вийшов, здорову.
[Скрыть]
Регистрационный номер 0154010 выдан для произведения:
Вклоняюся я дню святому,
Євангелистам всім по всьому.
Ісус мудрість, - ношу повну,
Поніс до Тиру і Сидону.
Коли це ханаанянка
Вийшла з цих околиць
І просить, вся в сльозах поганка,
Благає і молить: