Обпікаючи душу думками

Обпікаючи душу думками,

Він з протестом стоїть на морозі, -

Із такими, як сам, диваками –

За свободу та   волю  голосить.

А зима розпросторює крила, -

У вертепі змішала всі ролі, -

У ній щастя і страх  оселились...

Богом створені  рушаться долі...

Весь Хрещатик засмічений брудом,

Коли ж стане він чистим, прозріє?

Біжать хвилі   великого   суму

І  брехнею з  усіх  сторін віє.