Нагірна проповідь (закінчення)

Так бо переслідували

Пророків перед вами,

Потім на них Бога молили

Всеблагими устами.

Ви сіль землі, повнії вщерть,

Що з нею, як звітріє буде?

Хіба, що викинути геть,

Щоб топтали люди.

Ви – світло світу. На горі

Місто сховатися не може,

Так само й ви мої учні,

В собі місто вмістив кожен.

І світло не запалюють,

Під посуд не ховають,

А лише ставлять на свічник,

До нього ж кожен в хаті звик.

Таке ж тепер, перед людьми,

Ваше світло, щоб вони,

Бачивши ще й ваші вчинки,

Прославляли Бога стільки,

Скільки світла і добра,

А, як прийде на те пора,

Славитимуть в вашій церкві

Отця, що на небі.

Не думайте, що я прийшов

Усунути закон й пророків,

Доповнити їх я прийшов,

Істинно кажу вам: «Доки

Перейде небо і земля,

Ні йота, ні риска одна

Не перейде з закону, поки

Все не здійсниться, що пророки

Сказали. Хто отже порушить

Найменьшу заповідь, той зрушить

Весь негатив. Коли ж навчить

Ще когось таке робить,

Той буде найменьший, та ще й,

Найгидкіший між людей

І щонайтьм’яніша цятка,

Небесного Царства.

А хто виконає їх,

Та ще й навчить круг себе всіх,

Той буде в шані і багатстві

Тут, та ще й в Небеснім Царстві.

Кажу бо вам, що коли,

Світлом фарисеїв ви

І книжників не переймете,

В Небесне Царство не ввійдете.»