"Плюнувши" на справи, Гриць гайнув до Клави. -
Думав рада буде, а вона "Гертруда"
Стріла, мов чужого, подивилась косо,
Зверхньо й зачинила двері перед носом!
Крізь двірну шпарину, у дразливім тоні,
Глузувала з нього, сівши на ослоні:
Тішити безгроших відтепер не буду! -
За любов дарують діаманти людям!
Шастаєш тут рік вже з "голими" руками,
Човгаєш об мене схудлими боками!
Час прийшов відчути: жінки - не рабині! -
Що було задаром - у ціні, віднині!
...Вислухав те Грицьо і, зітхнувши тяжко,
Рушив до крамниці, взяв горілки пляшку,
Випив, розімлівся та замріяв здуру,
Що продати зміг би і свою натуру...
Півгодини мислив, з ким би пошептати,
Втім, скривився кисло і почав бурчати:
Бач, які хитрющі молодиці стали,
Їм одної ласки вже сьогодні мало!
Трохи б зміркували, - не всі ж депутати, -
Десь когось і дАром можна покохати!
Пригадали б вислів: гроші, то полова!
Почуття не купиш... це ж бо не корова...
* Гертруда - ім"я, означає - борець за справедливість...