|
ГРОМАДЯНСЬКІ ТЕЗИ Закон для слабого – це пастка, В сітях статей – вуальний тон, Багатство сильному – будь ласка, Йому закон – хамелеон. В ділах великих буть угодним Всім не удасться назавжди, Свободою – не буть свободним, При владі ж панські лиш сліди. А зайвина – це друг багатства, Нахабство слідує за ним, Краде (відкрито!) уже «братство», Безкарно владарює всим. Закон для всіх повинен править, Він – справедливості урок, А де правитель байки травить – Громадянину в тюрму – крок. Поганий буть не може гожим, А зроблять доброго дурним, Довірив голос перехожим І став, не знаючи, чужим. Не радість у грошах великих, Коли їх мало – не горюй, Себе рятуй від думок диких, За смерть сім’ї не голосуй. Мені вірші життя прискорять, Останній час не відвести, І недруги заклад проспорять, Творця від слави не спасти. В вогні Держава ненаситна, Поближче хто – згорить простяк, А байдужим пітьма елітна Не стане наперекосяк. Весни Вам в віршах не здобуду, Поет – один, без Вас – німий, Як пояснить простому люду – Час зволікань – не золотий. Стараюсь в віршах буть розумним, Мій розум – кращий капітал, Багатство кане в прах бездумний, Розум поету – генерал. Коли живу я і дерзаю, Житейський спокій у душі, Проб’є мій час, я добре знаю, Душі не треба «бариші». Боротись з гнівом дуже трудно, Життям заплатиш, гнів – сувор, Ціна у насолод марудна, За насолоду ллється кров. Прийшла біда – ниць не впади, Нещастя руку не простягне, Вступай в щасливчиків ряди, Гординя ж – зрадою затягне. В Державі, де Закон, Порядок, Сміливий в діях і речах, А там, де клан і безпорядок, Борись, та знай толк у словах. Дурник твердить – його не знають, Народ не бачить в нім творця, Розумних люди поважають, В них в унісон б’ються серця. За зло добром не варт платити, Такому не повірю сну, Всліпу сміливо йти мастито, Щоб за добро віддать весну. Тиран всі блага в нас присвоїв, Народ розвіявся, мов дим, Я істину твою засвоїв – Країну повернуть живим. Народ вернеться в твоє лоно, Під прапор жовто-голубий, Коли в Державі здохне ворон, Як ще в польоті – в битві збий! Готовий на єднальні спроби, Якщо державне в нас майно Розділять порівну особи, Як СПРАВЕДЛИВІСТЮ дано! Хто чистий і стійкий морально, Той правду може говорить, Я віршам вірний не аврально, Мене мандатом не купить. Свій шлях ти стелиш особисто, Ти – головний тут командир, Не світить доля променисто, Якщо візьмеш не той мундир. Глас істини – бридкий для слуху, Не витончений він мені, Згубні улесливі для духу, Бо наче скупані в брехні. Тиран палац створив розкішний, Не бачив світ таких затрат! Куди веде багатогрішний?! Злиденний в нас лиш результат. Хто знає міру – всим радіє, Він, більшість, мудро-мовчазний, Брехнею «ляпало» хворіє, Бездарний, але говіркий. За справедливість хто воює – Прийде звитяга в акурат! А боягуза хто шанує?! Він нам, погодьтеся, не брат… В нас шляху іншого немає, Як все здобути в боротьбі, Поле діяльності – безкрає, Є що робить мені й тобі… Листопад 2012 року, Київ.
|