І ще, від Отця
слів святих,
Промовляв Ісус
до них:
«Я відійду, а
ви мене
Повсюди
шукатимете.
Та й помрете,
геть усі,
У вашім, у
тяжкім грісі.
Куди відходжу
я, то ви,
Не спроможні
увійти»
Тож юдеї і мовляли
Так, як самі
все те сприймали:
«Може він так за своє
Стоїть, що й
сам себе уб’є».
Ісус же далі
до пори:
«Ви всі з
долу, я - з гори.
Ви з цього
світу від землі,
Я ж не з цього
світу – ні.
Ось і кажу вам
це тому,
Щоб визнали ви
на яву,
Бо коли не
визнаєте,
Що я-Сущий, то
помрете».
Вони йому: «Хто ж ти такий?»
Ісус відрік
їм: «Споконвічний,
Багато маю,
вам в цей час
Сказати й
осудити вас».
Той бо, хто
послав мене,
Правдивий
понад все земне,
І те, що я
почув від нього,
Говорю вам,
для світу всього.
А вони і не
збагнули,
Що говорив він
про Отця,
Щось зберегли,
а щось забули,-
Нова була
наука ця.
Тоді Ісус:
«Коли візьмете
І на хресті
розіпнете
Сина
Чоловічого,
Єдиного Предвічного,
Тоді взнаєте,
що я
Сущий, як і
вся земля,
І, що від себе
самого,
В світі не
чиню нічого.
Але, як навчав
мене
Мій Отець, те
не мине.
Тож я від
нього вам говорю,
Щоб не дати
волю горю.
І, що той, хто
є зо мною,
Сущий з
дійсністю святою,
Він послав
мене до вас
У визначене
місце й час.
Не полишить
він самого
Мене, бо
постійно від нього
Чиню йому до
вподоби
І лише із його
згоди.
Коли ж Ісус
говорив так,
Це для людей
був Божий знак,
Й численні, із
розуму свого,
Увірували в
нього.
КОММЕНТАРИЙ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ ЛИДИИ ГРЖИБОВСКОЙ
И еще, от Отца слов святых
Говорил Иисус: до них
«Я отойду, а вы меня
Повсюду будете искать.
Да и умрете, абсолютно все,
В вашем, в тяжком грехе.
Куда отхожу я, туда вы,
Не способны войти»
Поэтому иудеи и говаривали
Сами все то и воспринимали:
«Может он так за свое
Стоит, что и сам себя убьет».
Иисус же дальше до поры:
«Вы все с по ла, я - с горы.
Вы из этого мира от земли,
Я же не из этого мира - нет.
Вот и говорю вам это потому,
Чтобы вы признали на яву,
Ибо если не признаете,
Что я-Сущий, то умрете».
Они ему: «Кто же ты такой?»
Иисус снял им: «Извечный,
Много имею, вам в это время
Сказать и осудить вас».
Тот, кто послал меня,
Правдивый более все земное,
И то, что я услышал от него,
Говорю вам, для всего мира.
А они и не поняли,
Что говорил он об Отце,
Что-то сохранили, а что-то забыли,-
Новая была эта наука.
Тогда Иисус: «Когда возьмете
И на кресте розопнете
Сына Человеческого,
Единого Предвечного,
Тогда уз наете, что я
Сущий, как и вся земля,
И, от себя самого,
В мире не делаю ничего.
Но, как учил меня
Мой Отец, то не пройдет.
Поэтому я от него вам говорю,
Чтобы не дать волю горю.
И, что тот, кто со мною,
Сущий с действительностью святой,
Он послал меня к вам
В определенное место и время.
Не оставит он самого
Меня, потому что постоянно от него
Делаю ему нравится
И только с его согласия.
Когда же Иисус говорил так,
Это для людей был Божий знак,
И мнгочисленные, с ума своего,
Уверовали в него.
Источник:http://parnasse.ru/poetry/translations/-8203-8203-languages/-sus-vijavlja-farisejam-scho-v-n-predv-chnii-sin-bozhii.html#c1259681
[Скрыть]
Регистрационный номер 0205033 выдан для произведения:
І ще, від Отця
слів святих,
Промовляв Ісус
до них:
«Я відійду, а
ви мене
Повсюди
шукатимете.
Та й помрете,
геть усі,
У вашім, у
тяжкім грісі.
Куди відходжу
я, то ви,
Не спроможні
увійти»
Тож юдеї і мовляли
Так, як самі
все те сприймали:
«Може він так за своє
Стоїть, що й
сам себе уб’є».
Ісус же далі
до пори:
«Ви всі з
долу, я - з гори.
Ви з цього
світу від землі,
Я ж не з цього
світу – ні.
Ось і кажу вам
це тому,
Щоб визнали ви
на яву,
Бо коли не
визнаєте,
Що я-Сущий, то
помрете».
Вони йому: «Хто ж ти такий?»
Ісус відрік
їм: «Споконвічний,
Багато маю,
вам в цей час
Сказати й
осудити вас».
Той бо, хто
послав мене,
Правдивий
понад все земне,
І те, що я
почув від нього,
Говорю вам,
для світу всього.
А вони і не
збагнули,
Що говорив він
про Отця,
Щось зберегли,
а щось забули,-
Нова була
наука ця.
Тоді Ісус:
«Коли візьмете
І на хресті
розіпнете
Сина
Чоловічого,
Єдиного Предвічного,
Тоді взнаєте,
що я
Сущий, як і
вся земля,
І, що від себе
самого,
В світі не
чиню нічого.
Але, як навчав
мене
Мій Отець, те
не мине.
Тож я від
нього вам говорю,
Щоб не дати
волю горю.
І, що той, хто
є зо мною,
Сущий з
дійсністю святою,
Він послав
мене до вас
У визначене
місце й час.
Не полишить
він самого
Мене, бо
постійно від нього
Чиню йому до
вподоби
І лише із його
згоди.
Коли ж Ісус
говорив так,
Це для людей
був Божий знак,
Й численні, із
розуму свого,
Увірували в
нього.