Сказав Ісус, для всього світу,
Слова повчань нового змісту:
«Я-світло світу і хто йде
За мною, той не пропаде.
Бо зникне тьма без вороття,
Й він матиме світло життя».
А, що були тут фарисеї,
То й мовлять з науки своєї:
«Твоє свідоцтво не від неба,
Бо ти свідчиш сам про себе,
І людей тим в оману вводиш,
Що так про себе їм говориш».
Відказує їм Ісус:
«Хоч і свідчу я вам суть
Сам про себе, та свідоцтво
Моє правдиве вже тому, що
Я знаю звідкіля прийшов
І куди йду, і що знайшов,
Ви ж не знаєте нічого,
Звідкіля я і для чого
Приходжу і куди відходжу,
І що між вами я знаходжу,
Ви зайняті своїм ділом,
І судите людей за тілом.
То ж вам у відповідь кажу,-
Я нікого не суджу.
Але коли таке буває,
То нехай з вас кожний знає,
Суд мій праведний тому,
Що не сам я на яву,
А з Отцем вершу все це,
Бо Він послав до вас мене.
Та й у вашім, у законі,
Діють приписи Господні,
Свідоцтво двох людей правдиве,
І в даний час воно важливе.
Тому, що не від слова свого
Я свідчу про себе самого,
А й Отець зі мною свідчить
І всі мої справи лічить»
Тоді вони йому сказали:
«Де ж твій Отець? Аби ми знали».
Відрік Ісус: «Мислите зле,
Тож і не знаєте мене.
Ви про своє все, без кінця,
Тож і не знаєте Отця.
Якби ви мене визнавали,
То б і Отця мого впізнали ».
Сказав він ті слова із криці,
Навчаючи біля скарбниці,
І не схопив його ніхто,
Бо не прийшов ще час його.
.
[Скрыть]
Регистрационный номер 0201042 выдан для произведения:
Сказав Ісус, для всього світу,
Слова повчань нового змісту:
«Я-світло світу і хто йде
За мною, той не пропаде.
Бо зникне тьма без вороття,
Й він матиме світло життя».
А, що були тут фарисеї,
То й мовлять з науки своєї:
«Твоє свідоцтво не від неба,
Бо ти свідчиш сам про себе,
І людей тим в оману вводиш,
Що так про себе їм говориш».
Відказує їм Ісус:
«Хоч і свідчу я вам суть
Сам про себе, та свідоцтво
Моє правдиве вже тому, що
Я знаю звідкіля прийшов
І куди йду, і що знайшов,
Ви ж не знаєте нічого,
Звідкіля я і для чого
Приходжу і куди відходжу,
І що між вами я знаходжу,
Ви зайняті своїм ділом,
І судите людей за тілом.
То ж вам у відповідь кажу,-
Я нікого не суджу.
Але коли таке буває,
То нехай з вас кожний знає,
Суд мій праведний тому,
Що не сам я на яву,
А з Отцем вершу все це,
Бо Він послав до вас мене.
Та й у вашім, у законі,
Діють приписи Господні,
Свідоцтво двох людей правдиве,
І в даний час воно важливе.
Тому, що не від слова свого
Я свідчу про себе самого,
А й Отець зі мною свідчить
І всі мої справи лічить»
Тоді вони йому сказали:
«Де ж твій Отець? Аби ми знали».
Відрік Ісус: «Мислите зле,
Тож і не знаєте мене.
Ви про своє все, без кінця,
Тож і не знаєте Отця.
Якби ви мене визнавали,
То б і Отця мого впізнали ».
Сказав він ті слова із криці,
Навчаючи біля скарбниці,
І не схопив його ніхто,
Бо не прийшов ще час його.
.