Вдосвіта
одного разу
Ісус сидів
біля храму,
Люди
посходились до нього,
І він навчав
їх вчення свого.
А книжники і
фарисеї,
Із-за підлості
своєї,
Привели жінку
на згубу,
Схоплену в час
перелюбу.
Поставили посередині,
Й кажуть:
«Учителю, ось нині
Спіймано, саме цю жінку,
На перелюбнім
вчинку.
Закон Мойсея
велить брати
Таких жінок й
каменувати».
Так замишляючи
на зле,-
«Що ти нам
скажеш на те»?
Ісус Отцевої наснаги,
Не звертав на
них уваги.
Нахилився, як
сам знав,
Щось пальцем
по землі писав.
А що вони
наполягали,
Та ще й
каміння в руки брали,
Ісус підвівся
від землі
І сказав слова
святі,
«Покладімо
цьому край,
Хто з вас без
гріха, - нехай
Перший кидає у
неї
Камінь,
законності своєї».
Тай нахилився
знов собі,
До свого
письма на землі.
Почувши таке,
всі вони,
Розходитися
почали.
Мало, по мало
натовп дівся,
Ісус Христос й
собі підвівся,
Дивиться жінка
й до нині,
Стоїть бліда посередині.
Тай мовить:
»Де ж вони оті
Твої
обвинувачі?
Ніхто не
осудив зі зла»?
«Ні, Господи»,
відповіла..
Тоді Ісус: «І
я за це
Не осуджую
тебе.
Тепер з Богом
собі йди
Та вже більше
не гріши».
[Скрыть]
Регистрационный номер 0197249 выдан для произведения:
Вдосвіта
одного разу
Ісус сидів
біля храму,
Люди
посходились до нього,
І він навчав
їх вчення свого.
А книжники і
фарисеї,
Із-за підлості
своєї,
Привели жінку
на згубу,
Схоплену в час
перелюбу.
Поставили посередині,
Й кажуть:
«Учителю, ось нині
Спіймано, саме цю жінку,
На перелюбнім
вчинку.
Закон Мойсея
велить брати
Таких жінок й
каменувати».
Так замишляючи
на зле,-
«Що ти нам
скажеш на те»?
Ісус Отцевої наснаги,
Не звертав на
них уваги.
Нахилився, як
сам знав,
Щось пальцем
по землі писав.
А що вони
наполягали,
Та ще й
каміння в руки брали,
Ісус підвівся
від землі
І сказав слова
святі,
«Покладімо
цьому край,
Хто з вас без
гріха, - нехай
Перший кидає у
неї
Камінь,
законності своєї».
Тай нахилився
знов собі,
До свого
письма на землі.
Почувши таке,
всі вони,
Розходитися
почали.
Мало, по мало
натовп дівся,
Ісус Христос й
собі підвівся,
Дивиться жінка
й до нині,
Стоїть бліда посередині.
Тай мовить:
»Де ж вони оті
Твої
обвинувачі?
Ніхто не
осудив зі зла»?
«Ні, Господи»,
відповіла..
Тоді Ісус: «І
я за це
Не осуджую
тебе.
Тепер з Богом
собі йди
Та вже більше
не гріши».