ГлавнаяСтихиЛирикаГородская → НАД ХАТОЮ СКРИПІВ СТАРИЙ ГОРІХ...

НАД ХАТОЮ СКРИПІВ СТАРИЙ ГОРІХ...

29 ноября 2020 - Орест Мищанчук
article484578.jpg
Над хатою скрипів старий горіх,
Старенька жінка пса нагодувала,
А на подвір'ї тиша панувала,
Давно тут не лунав дитячий сміх.

На лавочку присіла у вікна,
Боліли ноги і тремтіли руки,
На заробітках діти та онуки,
Давно уже сумує тут одна.

Не думала так доживать свій вік,
Велику хату всім побудували,
Та вийшло все не так, як планували,
Не витримав без діток чоловік.

І все проходить, наче страшний сон,
Одна, немов примара, тихо ходить,
Ніде душа спокою не находить,
Лиш з рук не випускає телефон.

Чекає кожну мить від них дзвінка,
Вона бажає кожної хвилини
Почути голос рідної дитини,
Здригається від звуків вже рука.

Над хатою скрипів старий горіх,
Журба зі смутком господарювали,
Лиш дуже довго сльози висихали,
Здавалося, тут жив забутий гріх...

 

© Copyright: Орест Мищанчук, 2020

Регистрационный номер №0484578

от 29 ноября 2020

[Скрыть] Регистрационный номер 0484578 выдан для произведения: Над хатою скрипів старий горіх,
Старенька жінка пса нагодувала,
А на подвір'ї тиша панувала,
Давно тут не лунав дитячий сміх.

На лавочку присіла у вікна,
Боліли ноги і тремтіли руки,
На заробітках діти та онуки,
Давно уже сумує тут одна.

Не думала так доживать свій вік,
Велику хату всім побудували,
Та вийшло все не так, як планували,
Не витримав без діток чоловік.

І все проходить, наче страшний сон,
Одна, немов примара, тихо ходить,
Ніде душа спокою не находить,
Лиш з рук не випускає телефон.

Чекає кожну мить від них дзвінка,
Вона бажає кожної хвилини
Почути голос рідної дитини,
Здригається від звуків вже рука.

Над хатою скрипів старий горіх,
Журба зі смутком господарювали,
Лиш дуже довго сльози висихали,
Здавалося, тут жив забутий гріх...

 
 
Рейтинг: +2 320 просмотров
Комментарии (2)
Марта Шаула # 2 декабря 2020 в 01:24 0
Многоуважаемый Орест! Дуже вдячна за украіньску мову!
З великім почутям читала вірш, тай сумувала, як мати,
залишилася одна, чикаючи від діточок дзвінка:

"І все проходить, наче страшний сон,
Одна, немов примара, тихо ходить,
Ніде душа спокою не находить,
Лиш з рук не випускає телефон.

Чекає кожну мить від них дзвінка,
Вона бажає кожної хвилини
Почути голос рідної дитини,
Здригається від звуків вже рука" spasibo-13 .
Источник: http://parnasse.ru/poetry/lyrics/town/nad-hatoyu-skrip-v-starii-gor-h.html
Велика пподяка за твір!!! Успіхів бажаю!!!
Орест Мищанчук # 2 декабря 2020 в 11:59 0
Дякую,Марта,такі зараз реалії нашого життя,буваю у рідному селі,багато молодих сімей виїхали і працюють за кордоном...Успіхів у вашій творчості! smayliki-prazdniki-34