Дрiмало тiло , дихало тихенько,
сприймало сни як щось таємно-неймовiрне.
i билось серце,билось -трiпотiло,
боялося прокинутись у незабутi.
Воно хотiло... так воно хотiло,
спiвати небом i летiти у блакить.
Воно хотiло...так воно хотiло,
побачити , вiдчути кожну мить.
Та марило воно неначе хворе,
болiло , плакало i хотiло пить,
боялося попасти у неволю ,
до тих чужих думок i гострих слiв.
У Бога воно просило допомоги,
молило небо посмiхнутись хоча б на мить,
просило сили вистояти в негодi,
просило вiри та натхнення жить.
Та вiдповiдь прийшла така незрозумiла,
неначе вiтерець майнув та зник,
але вiдчуло серце оте - незриме,
божественне ,щось рiдне наче дiм.
Воно прокинулось....себе зцiлило,
i стало вiльним як пташиний спiв.
Воно радiло кожнiй миттi,
i дякувало Богу за цей свiт,
воно жило,воно надiялось й хотiло,
отак прожити ще хоча б сто лiт.
Помочь сайту
Поздравления
