Вмовляла серце

Вмовляла серце тисячу разів,

Щоб ні на крок не підпускало

Бурхливий вирій пристрасті, - зі  слів,

Мережку про любов  не ткало!

Вмовляла та розсипав чари  день, -

Заплутав серце до безмежжя, -

Впилося  ласками,  з гарячих  жмень, 

Забувши заборони межі.

За мить, нестямний звИхрило роман

Із магії вогню спокуси, -

Надіяло собі пекучих ран...

Сміється осінь жовторуса!

Не вволило  серденько мій  наказ, -

Розгадує  секрети  долі,

Вивчає легіт слова, сутність фраз...

Густий туман на видноколі...