016. Валерию Кравцу

Про пiвнiч безкрайню поэзii Вашi
Читаю i знаю давно,
Дивилась я майже  всi репортажиi
I зробленi  Вами кiно.

I знала, що Ви в Заполяр`я  закоханый
Спiшив все побачити сам.
I мчали Вас в тундру, нiким не сполохану,
Оленi , лiтак, криголам.

Буваючи в чумах, в факторiях дальнiх,
Таланти находили там,
Пiснi переводили Ви унiкальнi
Iз мови таймырских довган.

Як можно було стiльки рокiв прожити
У мiстi, де ходите Ви,
I Вас випадково нi разу не стрiти,
Хоч лiтом, хоч серед зими.

Той день, коли Вас я нарештi зустрiла,
Святковим вважаю собi.
Тодi i Таймир я для себе вiдкрила
I дещо вiдкрила тодi…

Серпень, 1979р.   Норильск