ГлавнаяСтихиЛирикаГражданская лирика → ЗНОВУ СЕРПЕНЬ...

ЗНОВУ СЕРПЕНЬ...

26 ноября 2020 - Орест Мищанчук
article484404.jpg
Знову серпень тривожить ранковими росами,
Просипаються спогади тихо в надіях і снах,
Як ми грались малими, щасливими, босими,
Та носились ярами, мов зграя наляканих птах.

Не хотілось ні спати, ні їсти, ні пити годинами,
Залишатись надовго завжди не хотілось ніде,
Тільки дома батьки визирали нас цілими днинами,
Але знали, що вечір додому нас всіх приведе.

Мили руки, сідали швиденько за стіл пташенятами,
Хтось кусав уже хліб, або часом шматок ковбаси,
Вечір тихо блукав над садами, мінливими хатами,
За вікном затихали, як пісня, слабкі голоси.

Знову серпень тривожить ранковими росами,
Залишає на серці лиш тіні останніх надій,
Знову хочеться бігти травою щасливими, босими,
Та дорога в дитинство пропала за межами мрій...

 

© Copyright: Орест Мищанчук, 2020

Регистрационный номер №0484404

от 26 ноября 2020

[Скрыть] Регистрационный номер 0484404 выдан для произведения: Знову серпень тривожить ранковими росами,
Просипаються спогади тихо в надіях і снах,
Як ми грались малими, щасливими, босими,
Та носились ярами, мов зграя наляканих птах.

Не хотілось ні спати, ні їсти, ні пити годинами,
Залишатись надовго завжди не хотілось ніде,
Тільки дома батьки визирали нас цілими днинами,
Але знали, що вечір додому нас всіх приведе.

Мили руки, сідали швиденько за стіл пташенятами,
Хтось кусав уже хліб, або часом шматок ковбаси,
Вечір тихо блукав над садами, мінливими хатами,
За вікном затихали, як пісня, слабкі голоси.

Знову серпень тривожить ранковими росами,
Залишає на серці лиш тіні останніх надій,
Знову хочеться бігти травою щасливими, босими,
Та дорога в дитинство пропала за межами мрій...

 
 
Рейтинг: 0 121 просмотр
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!