Т А М ...Н А....Л У З І
Там на лузі широкім, поросла лобода,
Там на руслі глибокім, вже упала вода,
Там хатина пропала, мов її й не було,
У журбі помирало, моє трідне село.
А за тими роками, що давно віджили,
Залишивсь погляд мами, ви ж рідненькі були,
Я все так памятаю, бо ще в світі живу.
Гусеняток ганяю, та ще рву кропиву.
Рідна хато-хатино, зберігала ти нас,
Не знайти середини, був такий в долі час.
Заросла та стежина, по якій я ходив,
Та про неї я мріяв, та без неї я жив.
І як зараз хатино, я згадаю тебе,
А в тобі рідну неньку і хлопчину себе.
А за тим тото й сестри і усе що жило,
Хоч далекі ті версти, та все кличе село.
Ви матусю уміли, так любити мене,
Біля ліжка сиділі, поки біль промине,
І сльозами кропили, те що ремінь побив,
То мій тато учили, та діток він любив.
Вже так війшло рідненька, що я Вас не зберіг,
Я молюсь за Вас ненько, до ікон б"ю поріг,
Ви пробачте матусю, молодії літа,
Ви для мене єдина, Ви для мене свята.
05.07.2011. Носик.В.К.
Там на лузі широкім, поросла лобода,
Там на руслі глибокім, вже упала вода,
Там хатина пропала, мов її й не було,
У журбі помирало, моє трідне село.
А за тими роками, що давно віджили,
Залишивсь погляд мами, ви ж рідненькі були,
Я все так памятаю, бо ще в світі живу.
Гусеняток ганяю, та ще рву кропиву.
Рідна хато-хатино, зберігала ти нас,
Не знайти середини, був такий в долі час.
Заросла та стежина, по якій я ходив,
Та про неї я мріяв, та без неї я жив.
І як зараз хатино, я згадаю тебе,
А в тобі рідну неньку і хлопчину себе.
А за тим тото й сестри і усе що жило,
Хоч далекі ті версти, та все кличе село.
Ви матусю уміли, так любити мене,
Біля ліжка сиділі, поки біль промине,
І сльозами кропили, те що ремінь побив,
То мій тато учили, та діток він любив.
Вже так війшло рідненька, що я Вас не зберіг,
Я молюсь за Вас ненько, до ікон б"ю поріг,
Ви пробачте матусю, молодії літа,
Ви для мене єдина, Ви для мене свята.
05.07.2011. Носик.В.К.
Нет комментариев. Ваш будет первым!