ВОРОБЕЙ (юмор)

В воробьихи  воробей  жил четыре  года,  

Как сыр в масле… без цепей… полная свобода!

Обрел крылья,  разбудил -  мозги и,  наскоком,

 Жизни стрелку перевел, -  полюбил сороку.

  С ней утехи слушал звон,  сбился вновь с дороги, -

 Цапли,  длинные,  он вдруг  заприметил  ноги!

 На забавы  воробей,  тратил силы,  время, -  

 Пока,  кто-то,  не разбил   лоб  герою,  темя…

 Еле-еле  выжил он, -   вышел  на аллею,

 С перепуганной  душой,  бедною,  своею…

  Озадачен, - опустил воробей хвост, крыла, - 

(Вот сыграла шутку с ним  нечистая сила!)

Похудел, зачах, -   искать стал  еду  в  травице, -

Нашел крошку хлеба  да  плод  гнилой   кислицы.

Воробьиху вспомнил он, а  с ней день тот, светел, -

Покачнулся и упал,  -  как чуть дунул  ветер…

 ГОРОБЕЦЬ (теж саме, на укр.мові)

В горобчихи  горобець жив  чотири  роки, -

 Смакував її хлібець, пив любовні соки. -

Коли ж пір"ям  аж лиснів,  став таки нівроку  -

Життя стрілку перевів, -  покохав сороку.

Слухав з нею втіхи дзвін, -  збився знов з дороги,

Уподобав  чаплю  він  за  довжезні  ноги.

Отак жив, кохав,  любив пристрасті миттєві

Поки хтось не роздробив  тім"я горобцеві. -

Ледве-ледве птах підвівсь... скочив на алею

Переляканий  увесь,   з бідною душею. -

Спантеличений якийсь, - опустив хвіст, крила...

(От зіграла жарт любов чи нечиста сила!)

Помарнів та зголоднів, - знайшов у травиці,

Кілька штук, гниленьких вже, насінин кислиці...

Горобчиху пригадав, - з нею день той, світлий, -

Захитався, за мить  впав, -  як  ледь подув вітер...