[Скрыть]
Регистрационный номер 0131761 выдан для произведения:
Вийшов власник "жигулів" підкачати шину, -
Бачить дівчина стоїть, - видно, жде машину, -
Немов чапля, - тупцяє, з ноги та на ногу, -
От він і пожартував, - зачепив небогу:
- Йди-но, руда, підвезу, від підборів "збавлю", -
Забагато не візьму, - на місце доправлю!..
Діва зиркнула з-під вій, скривила гримасу
Застрочила стьобом слів, злісно, на всю трасу:
- Слухай, вбогий антиквар, - руда я чи чорна,
"Запрягай" свій "суперкар" та газуй моторно, -
Бо, як вернеться мій Стас на своєму авто,
То злетить твій тарантас, - буде не до жарту!..
Не дослухав діву далі, - зі словом... (без літер),
Враз натиснув на педалі, аж зірвався вітер!
Шморгнув носом (тричі вряд), - перейшов у лівий ряд,
Іномарці плюнув вслід, - вилив зло на всіх підряд:
- О-ба-на, твою державу, - ці шляхи, дороги,
Ці портрети на білбордах... ці копита, роги...
Перегін цей, політичний, що в брехні щоразу,
До ганьби довів країну, а народ - до сказу!
От, доба митців завладних... матюкнувся знову, -
Вдихнув "кисню" з папіроси, втомлено, нервово...
Гульк, - даїшник "трусить" жезлом, розкарячив ноги, -
Хитрим оком поцікавивсь чи не збивсь з дороги!!!
----------------------------------------------------------------
О-БА-НА ! (ПЕРЕВОД МОЙ)
«Жигулей» хозяин, дед, подкачивал шину, -
Видит девушка стоит, - видно, ждет машину, -
C ноги на ногу, как цапля, топчется на месте, -
По добру и с шуткой, дед, предложил невесте:
- Садись, рыжая, ко мне, - довезу, как надо! -
Много денег не возьму, - расплатишься взглядом!
Дева глянула на деда, искривив гримасу,
Застрочила стебом слов, злостно, на всю трассу:
- Ты, убогий антиквар, - подчеркнула вздорно,
"Запрягай" свой "суперкар" да газуй проворно, -
Потому, как Стас вернется, на своем «импрезе»,
То взлетит твой тарантас, прямо здесь… на стезе…
Помотал дед головой, зная «спиногрызов», -
«Дал» на газ, рванул вперед, - бросив трассе вызов!
Шмыгнул носом, втянул всё… перешел он в левый ряд, -
Иномарке плюнул вслед, - вылил зло на всех подряд:
- О-ба-на, твою державу, – этот путь, дороги!
Эти взгляды на билбордах... тени недотроги…
Перегон этот жесток - довел к бешенству людей,
Как собаки, злые все, - от новаторских идей!..
Так дед мыслил, - глянь, гаишник, раскорячив ноги,
"Трясет" жезлом…спросил хитро, - не сбился ль с дороги…
----------------------------------------------------------------------
А, на счет, всех сантиментов, то мораль стиха гласит:
Не лезь в душу, коль не просят, - дольше в мире будешь жить