Два кладовища - кладбища

Два кладовища – кладбища

Над «Пискарёвкой» - Петербургские дожди,

І над «Личаковкою» - Львііськиї тумани,

Не верь всему, что говорят вожди:

Вони лукавлять –, наче дітям мами…

Плачь, небо Балтики –

                     разлившейся Невой,

З Карпатських гір –

                   Дністер у половодді,

Сознайся, Питер,

                кто спит под тобой;

І хто в квадратиках

                   Личаківських «угодій»?

Порядок Питера –

                «квадратно-гнездовой»:

Спят люди тут, удушены блокадой,

Стою зимой с раскрытой головой,

И лишних слов, пожалуйста, - не надо!..

І на «Личаківці» радянськії бійці

Також поховані – хоча б з НКВСу, -

І матері були в них, як у всіх,

І не вони послали їх до лісу…

Я пам'ятаю власний переляк, -

Неначе я в бандерівців на мушці, -

Неначе кляп всередині закляк:

«56-й»,

        і я –

              у горній дужці…

Оденьте капелюхи, кто простыл,

Если по-русски, кажется, - ушанки,

Простить непросто – я там был,

Но по-другому выжить нету шансов!