ПЛАЧЕ ВЕРБА НАД РІКОЮ

Плаче верба над рікою,

                                   сумно плещеться вода.

                                   зранку щодня вигляда.

 Хоч і знає стара ненька,

                                   що синочка вже нема,

та виходить на край шляху:

                                   «Краще б я пішла сама!

 Де ж ти, соколе мій ясний?

                                   Чом покинув янголят –

і дружиноньку  невтішну

                                    і сердешних немовлят?

Як же в світі їм прожити?

                                    Як рости без батька їм?»

Тільки віє сивий вітер

                                     та й над ясенем старим…

 Не повернеться синочок –

                                    він загинув на війні.

До матусі тепер прийде

                                    лиш над ранок уві сні…

 27.06.2014